Храм Успіння Пресвятої Богородиці стояв у парку, розташованому в старій частині міста. До нього православні окормлялися у дерев’яній церквиці на честь Успіння Божої Матері, побудованій у 1721 році старанням парафіян. Коли церква вже не могла вміщати зрослу православну громаду, військове начальство, у віданні якого знаходився Ладижин з 1832 по 1866 рік, дозволило будівництво нового храму.
Перший камінь у фундамент заклали у 1851 році. До цього, з дозволу влади, громада протягом 5 років заорювала 11 гектарів землі й отримувала орендну плату з 5 казенних млинів. Виручені кошти йшли у фонд будівництва храму, але грошей все одно не вистачало. Тоді громада розібрала стару церкву, продала її і таким чином поповнила нестачу.
Усіма роботами керували священик Іуст Трохимович і його вірний помічник селянин Йосип Джанюк – розумний релігійний чоловік, котрий прослужив церковним старостою 30 років.
Отець Іуст був дуже ревним пастирем і залишив по собі добру пам’ять на парафії. При ньому Ладижинський причт отримав право користуватися відсотком з капіталу в 1900 рублів, виданого казною у відшкодування за відчужену владою церковну землю (у залишку за громадою значилося близько 42 га землі), з’явилися нові причтові споруди, які здавалися у найм, а плата надходила до церковної каси, а також відкрилася церковно-приходська школа для дітей (1859 р.).
За кілька років на зведення храму пішло понад 20000 рублів, не рахуючи безкорисливо відпущених казною дерева і цегли. У 1854 році храм побудували. Місце престолу старої церкви відзначили залізним хрестом на кам’яному постаменті.
Новий Успенський храм був однокупольний, хрестоподібної форми, з дзвіницею. Споруджений у візантійському стилі, він мав довжину 27 метрів і ширину 17 метрів. Церковна підлога складалася з візерункових чавунних плит. Іконостас – чотириярусний, чудової майстерної роботи і витонченої різьби, з іконами академічного живопису. За внутрішньою і зовнішньою обробкою, а також красою іконостасу Успенський храм належав до найкращих церков Поділля.
Всередині храму перебували місцевошанований список Четвертинівської чудотворної ікони Божої Матері та образ святого Андрія Критського, придбаний в пам’ять порятунку Царської сім’ї при катастрофі імператорського потяга 17 жовтня 1888 року. Щорічно з цими іконами проходили хресні ходи, і Ладижин, як говорили городяни, мав велику Божу благодать.
( http://lad.vn.ua/suspilstvo/storinki-istorii-ladizhina-uspenskii-hram.html )
За церковними канонами місце на якому ставиться храм освячується ще до закладки першого каменя. Ангел-охоронець, який приставляється Господом, щоб оберігати храм, продовжує знаходиться на цьому місці, навіть якщо храм з якихось причин буває зруйнований. Тому освячене місце не повинно бути занедбано людьми. Навіть якщо не виходить побудувати на ньому новий храм, воно повинно бути особливо позначено. Ми повинні зберегати пам’ять про свої духовні коріння і передавати цю пам’ять нашим дітям та онукам.
З благословення Високопреосвященного Іонафана Митрополита Тульчинського і Брацлавського, 28 серпня на місці зруйнованого Успенського храму благочинний Ладижинського церковного округу протоієрей Вадим Топилін здійснив святкову Божественну Літургію під відкритим небом, а також водосвятний молебень з читанням акафіста свята Успіння Пресвятої Богородиці. Благочинний та віряни піднесли свої молитви за мир в Україні, за подальше процвітання нашого міста, за владу і мешканців його. Звучала заупокійна молитва за покійних благодійників, за будівельників та парафіян, які тут бували, і навіть тих, хто потрудився його зруйнувати – щоб Творець простив їм їхні гріхи.
Усім була запропонована святкова трапеза.
